Буцефаландра (Bucephalandra) - одна з тих акваріумних рослин, які не намагаються захопити весь акваріум. Вона росте повільно, залишається компактною та поступово утворює щільний кущ із невеликих блискучих листків. Найчастіше буцефаландру прикріплюють до каменів або корчів, де вона з часом буквально вростає у хардскейп. А ще її дуже люблять за величезне різноманіття форм, розмірів і відтінків листя.
Найголовніше правило при посадці буцефаландри - не закопувати ризому. Це товсте горизонтальне стебло, з якого ростуть листки та корені. Якщо засипати його грунтом, він може почати загнивати. Тому рослину краще прикріпити до каменя або корча, залишивши ризому повністю відкритою.
Додатковий CO2 для буцефаландри не є обов'язковим. Вона належить до повільнорослих невибагливих рослин і може нормально жити в акваріумах без системи подачі вуглекислого газу. При цьому CO2, стабільне живлення та хороше освітлення можуть позитивно впливати на швидкість росту та загальний вигляд куща.
Повільний ріст - нормальна особливість буцефаландр, а не ознака проблеми. Нове листя з'являється поступово, зате рослина довго зберігає компактну форму. Саме через це буцефаландри зручно використовувати там, де не хочеться постійно стригти та пересаджувати рослини.
Під назвою буцефаландра в акваріумістиці продається велика кількість видів, форм і торгових різновидів. Вони можуть сильно відрізнятися за розміром, формою листка та його забарвленням. Є компактні рослини з коротким округлим листям, а є форми з довгими вузькими листками. Деякі екземпляри мають темно-зелене листя, інші можуть набувати червоних або синюватих металевих відтінків під водою.
Так. На підводному листі багатьох буцефаландр можна побачити дрібні світлі точки. Вони є характерною особливістю рослини та особливо добре помітні на темному листі. Тому не кожні білі цятки на буцефаландрі означають водорості або хворобу.
Однією з особливостей буцефаландр може бути реакція на різку зміну умов. Після перенесення рослини з наземного або напівзануреного стану в акваріум старе листя іноді поступово відмирає, а натомість формується нове підводне листя. Якщо ризома залишається здоровою, втратити кілька старих листків не означає втратити всю рослину.
Найпростіше розмноження відбувається поділом ризоми. Коли рослина добре розрослася, частину ризоми з кількома здоровими листками можна акуратно відокремити та прикріпити на нове місце. Після цього обидві частини продовжують рости окремо.
За способом утримання буцефаландра дуже нагадує Анубіас (Anubias). Обидві рослини мають ризому, не люблять її заглиблення та чудово почуваються на каменях і корчах. Різниця насамперед у зовнішньому вигляді: буцефаландри зазвичай залишаються компактнішими та дають набагато більше варіантів форми й забарвлення листя.
Буцефаландра особливо добре працює в акваскейпах із великою кількістю каменів та корчів. Невеликий кущ можна розмістити навіть у маленькій щілині між камінням, не займаючи дорогоцінний простір грунту. А якщо потрібно отримати м'який зелений перехід між хардскейпом і нижнім ярусом, поруч можна використати Яванський мох (Taxiphyllum barbieri). Повільний ріст обох рослин також означає, що композицію не доведеться постійно перебудовувати.