Лабідохроміс єлоу (Labidochromis caeruleus), або «жовтий принц» - це, мабуть, найпопулярніша цихліда з африканського озера Малаві. Її неймовірно яскравий, лимонно-жовтий колір тіла створює розкішний контраст із вугільно-чорними смугами на плавцях, роблячи акваріум схожим на шматочок тропічного моря.
Але головна причина любові акваріумістів до цієї рибки полягає не лише в її красі, а й у характері. На відміну від більшості своїх вкрай агресивних малавійських родичів (групи Мбуна), єлоу вважається відносно мирним і спокійним мешканцем. У цій статті ми розберемося, як правильно доглядати за цими яскравими рибками та яких помилок варто уникати.
📌 Характеристики виду
Рівень складності: Легкий (ідеальна рибка для першого цихлідника)
Мінімальний об'єм акваріума: від 100-120 літрів на групу (гарем)
У природі лабідохроміси мешкають у скелястих прибережних зонах озера Малаві. Вони плавають серед каміння, вишукуючи дрібних ракоподібних та комах, а також зішкрібають водорості.
Секрет успішного утримання: Цих риб потрібно тримати гаремом. На одного самця має припадати мінімум 2-3 самки. Якщо в невеликому акваріумі будуть жити два самці, сильніший рано чи пізно може забити слабшого в боротьбі за територію і самок. Якщо ж тримати пару (1 самець і 1 самка), темпераментний самець може загнати самку до сильного стресу. Гарем розподіляє увагу самця і зберігає мир.
Облаштування акваріума (Цихлідник)
Для єлоу не підійде звичайний акваріум-травник. Їм потрібен так званий малавійський біотоп - царство каменю і чистої води.
Декорації: Основою ландшафту мають стати великі камені (вапняк, кенійський камінь, пісковик), з яких потрібно побудувати безліч печер і наскрізних укриттів. Це критично важливо, щоб самкам і слабшим рибам було де сховатися.
Ґрунт: Ідеальний варіант - коралова крихта або мармуровий пісок. Вони природним чином підвищують жорсткість та pH води, що життєво необхідно цим рибам.
Рослини: Риби можуть підкопувати і їсти ніжні рослини. Виживають лише твердолисті види, такі як анубіаси або таїландська папороть, якщо їх надійно прив'язати до каміння.
Фільтрація: Цихліди створюють багато біологічного навантаження, тому потужний зовнішній фільтр є обов'язковим.
Правильне харчування: як уникнути хвороб
На відміну від багатьох інших риб групи Мбуна, які є строгими вегетаріанцями, лабідохроміс єлоу - всеїдний. У природі він харчується переважно комахами.
Збалансований раціон: Близько 50% має становити якісний білок (артемія, циклоп, мідії), а інші 50% - рослинна їжа (корми зі спіруліною, ошпарене листя салату, кабачок).
КАТЕГОРИЧНО заборонено: Ніколи не годуйте їх мотилем, трубочником або м'ясом теплокровних тварин! Їхній кишківник не пристосований до такої їжі. Це дуже швидко призведе до здуття живота (Malawi bloat) і смерті риби.
Сумісність: мирний серед агресорів
Хоча єлоу вважається мирним, він все одно залишається африканською цихлідою. Він не може жити у звичайному тропічному акваріумі з класичними мирними рибками.
З ким КАТЕГОРИЧНО не можна:Гуппі, Сині неони, даніо та інші дрібні риби будуть просто з'їдені. Скалярії та дискуси не виживуть із ними через різницю в темпераменті та вимогах до води (останнім потрібна м'яка вода).
Ідеальні сусіди: Інші мирні цихліди озера Малаві схожого розміру. Єлоу чудово вживається з представниками групи Утака (наприклад, Аулонокарами). На дно великого акваріума можна підселити броньованого сома Птерігопліхта, який легко витримає їхній темперамент.
Це буває непросто. Самці зазвичай більші, а їхній жовтий колір більш насичений. Чорна смуга на спинному, анальному та черевному плавцях у самців дуже яскрава і вугільно-чорна. У самок ці смуги можуть бути блідими або взагалі відсутніми. Також у дорослих самців на анальному плавці часто є яскраві «ікряні плями».
Це часта проблема. Чорні «брудні» плями на мордочці або тілі з'являються через стрес (погана вода, агресивні сусіди) або через погану генетику (кровозмішення при розведенні). Якщо тести води в нормі, а риба активна і їсть, плями не загрожують її здоров'ю, це просто втрата естетичного вигляду.
Категорично ні. Це риби з озера Малаві, де вода дуже жорстка і лужна. В м'якій воді у них руйнується імунітет, вони стають блідими і хворіють. Використовуйте звичайну водопровідну воду або спеціальні мінеральні солі для цихлід.
Це їхня природна поведінка. Єлоу перекопують дно, шукаючи їжу або готуючи місце для нересту. Вони можуть легко підкопати каміння, тому всі важкі декорації повинні стояти безпосередньо на склі (через підкладку), а не на піску, щоб уникнути обвалу.
У єлоу дуже цікавий процес розмноження. Самка відкладає ікру, збирає її до свого рота і виношує там протягом 3 тижнів. У цей час вона нічого не їсть. Потім вона випускає з рота вже повністю сформованих, самостійних мальків.
Так, але з обережністю. Інші види Мбуна набагато агресивніші за єлоу. Щоб єлоу не забили, акваріум має бути великим (від 200 літрів) і з величезною кількістю скельних укриттів.
Якщо це самка і в неї роздуте горло - вона виношує ікру (це нормально). Якщо це звичайна риба, то вона перебуває у стресі. Можливо, її тероризує домінантний самець, або параметри води (аміак, нітрити) перевищили норму.
Вони не такі активні «садівники», як інші цихліди, але все одно можуть пошкодити ніжні рослини. Використовуйте анубіаси, жорстко прив'язані до каменів. Саджати рослини в ґрунт немає сенсу - риби їх викопають.
У 100-120 літрів можна посадити лише один гарем єлоу: 1 самця та 3-4 самки. Для змішаного цихлідника з іншими видами такий об'єм занадто малий.
Найкраще підходить білий або жовтуватий кораловий пісок / арагоніт. Він не лише має гарний вигляд, але й природним шляхом підтримує високий рівень жорсткості та pH води.